Ярослав Романчук, адвокат, керуючий партнер Міжнародного правового центру EUCON, звертає увагу на ряд методологічних недоліків, що властивому проекту Податкового кодексу України, які варто усунути, або хоча б мінімізувати. «Ми всі розуміємо, що такий ємкий і об’ємний правовий документ має потребу в тривалій обробці, як з погляду юридичної техніки (побудови окремих елементів, їхнього редакційного викладу, єдності термінології й коректності її використання), так і з позиції змісту (усунення колізій, неточностей, пробілів, логічних недоліків). Тому кожна причетна до правотворчості людина розуміє, що ідеальним такий нормативно-правовий акт у першому читанні бути не може, тому щиро сподіваємося, що ті допущені недоліки будуть спрощені після другого читання та прийняття Кодексу в цілому», – відзначає адвокат.
Зокрема, він звертає увагу на пункт 16.1 статті 16 роздягнула 1 проекту, що містить відсильну норму, що визначає активи підприємства в розумінні закону про бухгалтерський облік і фінансову звітність. «Очевидно, що дане поняття є загальним відносно інших понять, які приводяться далі й визначають окремі види активів: матеріальні, у тому числі й будівлі (жилі та нежилі), і нематеріальні. Складність в тому, що законодавець одночасно оперує категоріями бухгалтерського обліку, діючого податкового й цивільного права, що створює зрозумілі складності для розуміння природи тієї або іншої операції та відображення її в бухгалтерському обліку, адже зміст визначень не систематизовано, логічно й по змісту вони не узгоджуються один з одним. У той же час визначення окремих, вже сталих юридичних категорій, таких, наприклад, як виключні права на об’єкти інтелектуальної власності, які підпадають під поняття нематеріальних активів, зовсім необґрунтовано змішане з поняттям права власності на результати інтелектуальної діяльності, які можуть і не являти собою нематеріальні активи», – говорить г-н Романчук.
Правова асиметрія
Прийнятий за основу урядовий проект Податкового кодексу передбачає значне розширення повноважень контролюючих органів по нагляду за суб’єктами оподатковування – юридичними й фізичними особами. При цьому симетричне врегулювання прав платників податків не спостерігається. Для порівняння: у платника податків проектом передбачається 11 «прав» й 14 «обов’язків»; у податкових органів – 43 «права», а «обов’язків» (7) встановлені тільки для посадових осіб. Зокрема, Податковий кодекс законодавчо встановлює непрямі методи проведення податкового контролю (економічний аналіз, спостереження, аналогії, контроль витрат і доходів платників податків – фізичних осіб та ін.), значно розширює підстави для проведення податківцями позапланових документальних і контрольних перевірок, регулює проведення податкового контролю «шляхом опитувань платників податків – фізичних осіб», надає податковим інспекторам право в ході перевірок обстежити території, приміщення й майно платників податків і т.д.
Окрему увагу звернемо на оскарження рішень податкових органів. Де-факто встановлюється обов’язкове адміністративне оскарження, що представляється скоріше формальним – не дуже давно ДПАУ зобов’язали оскаржити всі судові рішення, винесені не на їх користь, аж до Верховного Суду України, незалежно від правової позиції. З урахуванням подібної практики досить складно уявити, що система адміністративного оскарження рішень податкових органів буде ефективно працювати.
Про пріоритет фіскальної складової в роботі податкових органів свідчить і те, що відповідно до проекту звернення платників податків у суд не звільняє їх від обов’язку сплатити нараховане грошове зобов’язання, правда, обов’язкове стягнення не проводиться.
Джерело: “Юридична практика” № 26 (653) от 29/06/10 www.yurpractika.com