Залежно від типу контрольованих операцій і специфіки господарської діяльності платника податків, необхідно вибирати метод ціноутворення, за допомогою якого буде досліджуватися відповідність договірної ціни рівню звичайних цін.
Процедура вибору має певний алгоритм. Законодавством передбачено п’ять традиційних методів ціноутворення, а також існують спеціальні правила визначення ціни для експортно-імпортних операцій з нерезидентами з низькоподаткових юрисдикцій за окремими товарними позиціями, які діють до 01.01.2018 року. Товарні позиції наступні: зернові культури, продукти неорганічної та органічної хімії, руди, чорні метали, вироби з чорних металів та ін. Якщо контрольована операція платника податків не потрапляє під дію спеціальних правил, то пріоритет має перший метод – метод порівняльної неконтрольованої ціни. На підтвердження цього існує норма в ст. 39 ПКУ про те, що в ситуації коли платник податків може використовувати різні способи і в тому числі один з них метод порівняльної неконтрольованої ціни, йому необхідно буде використовувати метод порівняльної неконтрольованої ціни.
Це означає, що платник податків завжди повинен оцінювати чи може він застосувати метод порівняльної неконтрольованої ціни. Для того що б це оцінити, необхідно перевірити чи знайде він порівнянні операції.
Виходячи з норм ПКУ які декларують що: під час проведення заходів з контролю за дотриманням законодавства в сфері трансфертного ціноутворення, контролюючі органи використовують офіційні джерела інформації, то в першу чергу ці джерела повинні використовувати і платники податків.
Вони розраховані якраз на перший метод, тому що містять інформацію про ринкові ціни. Однак необхідно пам’ятати про те, що шукати доведеться не тільки ціну потрібного нам найменування товару, а й умови проведення операції. Адже операції визнаються співставними в тому випадку, якщо вони здійснюються в однакових комерційних і фінансових умовах.
Основні критерії для аналізу наступні:
- Незв’язаність осіб, це вимога до всіх порівняних операцій.
- Продавець не повинен бути монополістом (в разі, якщо в наявності інформація про одну порівняну операцію);
- характеристики товарів (робіт, послуг);
Вимоги до характеристик товарів є досить жорсткими, оскільки товари повинні бути, або ідентичні, або однорідні.
Ідентичні це товари у яких однакові фізичні характеристики, якість (репутація на ринку), виробник, країна виробництва (походження).
Однорідні це товари, які не є ідентичними, але мають подібні фізичні характеристики і можуть бути комерційно взаємозамінними, мати наявність торгової марки, той же рік виробництва, термін придатності.
кількість (обсяг) товарів (робіт, послуг);
обсяг виконуваних функцій сторонами;
умови розподілу між сторонами ризиків і вигод;
терміни виконання зобов’язань;
умови здійснення платежів, звичайних для такої операції;
характеристика ринку товарів (робіт, послуг), на якому здійснена операція;
бізнес-стратегії підприємства (при наявності);
інші об’єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.
Метод порівняльної неконтрольованої ціни на перший погляд здається найбільш простим методом, і методом, який може бути застосований практично в кожному випадку. Крім того, перевагою цього методу є можливість надати найбільш точний результат. Також до переваг його можна віднести те, що для застосування цього методу ми можемо знайти лише одну операцію, яку можна порівняти. Однак в міжнародній практиці цей метод застосовується не так часто.
Чому? Тому, що для першого методу вимога щодо характеристик товарів, робіт (послуг) є надзвичайно суворим. Ми його можемо застосовувати тільки за умови що товари, роботи послуги будуть ідентичними або однорідними, плюс ще й комерційні та фінансові умови проведення операції повинні співпасти.
Крім того, наприклад послуги і роботи відрізняються такою кількістю індивідуальних характеристик і факторів, що впливають на ціну, що навіть за умови, що такі послуги надаються в один і той же час, на однакових ринках, і в подібних економічних умовах, порівнювати такі послуги між собою буде не коректно.
Для операцій пов’язаних з реалізацією товарів, продукції, застосовувати метод порівняльної неконтрольованої ціни можливо тільки на ринку масових товарів, тобто в разі якщо існує ринок ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів.
Метод ціни перепродажу може застосовуватися якщо платник податків перепродує товар, виконує функції дистриб’ютора. Податковий кодекс дозволяє застосовувати метод ціни перепродажу в випадках, якщо при перепродажі здійснюється операції по сортуванню, перепакуванню, формуванню партій товарів, і змішуванню товарів, фактично виготовлення напівфабрикатів.
Також слід зазначити, що застосування цього методу дасть більш точний результат, якщо проміжок часу між придбанням товару та його подальшим продажем буде незначним. Оскільки з плином часу більше стає ймовірність необхідності врахування більшої кількості факторів при будь-якому порівнянні; наприклад зміни ситуації на ринку, зміни курсів валют, зміни в структурі витрат.
Метод ціни перепродажу може застосовуватися тільки для покупця в контрольованій операції.
Метод «витрати плюс» часто застосовується для визначення вартості послуг і робіт, оскільки для такої діяльності важко і практично неможливо знайти інформацію по таким самим операціям для застосування методу порівняльної неконтрольованої ціни.
Метод «витрати плюс» можна застосовувати до тих операцій, в яких існує прямий взаємозв’язок між собівартістю і отриманим прибутком. Цей метод доцільно застосовувати виробникам.
Однак, належну увагу при пошуку порівнянних операцій слід приділити тим факторам, які безпосередньо впливають на розмір собівартості. Такими факторами для методу «витрати плюс» будуть використані у виробництві активи, персонал, ризики, які бере на себе сторона.
Метод чистого прибутку застосовується в разі відсутності або недостатності інформації для застосування методу «ціни перепродажу» і «витрати плюс», тобто необхідно обґрунтувати неможливість використання цих методів.
Використання методу розподілу прибутку проводиться на підставі оцінки вкладів кожної із сторін операції.
Якщо все-таки Ви не можете самостійно визначитися з методом визначення звичайної ціни фахівці Міжнародного правового центру EUCON зможуть надати допомогу в такому виборі. Ми підготували кваліфікованих фахівців, які виконують роботи будь-якої складності в сфері трансфертного ціноутворення.
Ярослав Романчук – керуючий партнер, адвокат МПЦ „EUCON“
Джерело: журнал «The Ukrainian Journal of Bussines Law» травень 2014р.