У відповідності до норм ПКУ, що регулюють оподаткування нерезидентів, суми прибутків нерезидентів, що провадять свою діяльність через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку.
При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який проводить свою діяльність незалежно від такого нерезидента. З прийняттям законодавства про трансфертне ціноутворення, відповідно до якого контрольованими вважаються господарські операції з придбання/продажу товарів, робіт (послуг) з пов’язаними особами нерезидентами та нерезидентами, зареєстрованими у державі, в якій ставка податку на прибуток на 5 і більше відсоткових пунктів нижча ніж в Україні, або які сплачують такий податок за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою ніж в Україні, у платників податків виникало багато запитань стосовно порядку визнання контрольованими операцій з представництвами нерезидентів.
Сприйняття для цілей оподаткування (у відповідності до п.8 ст.160 ПКУ) представництва як незалежного від нерезидента платника податків призвело до необхідності надання додаткових роз’яснень. Оскільки серед клієнтів Міжнародного правового центру EUCON є компанії, що здійснюють операції як з нерезидентами безпосередньо, так і з їх представництвами і найчастіше виникало питання чи необхідно здійснювати розрахунок вартісного критерію у 50 млн. грн. окремо для нерезидента та для представництва.
На нашу думку суми операцій необхідно підсумовувати та вважати всі операції – операціями з нерезидентом. Так само відповідно і операції, що здійснюються виключно з представництвом вважаються операціями безпосередньо з нерезидентом. Зробити такий висновок нескладно, достатньо проаналізувати, які визначення для цілей оподаткування поняттям «нерезидент» та «представництво нерезидента» дає ПКУ.
П остійне представництво нерезидента – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.
А нерезиденти – це:
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
в) фізичні особи, які не є резидентами України.
Відповідно, на нашу думку, не виникає сумніву, що нерезидент та його представництво в Україні розглядаються як одна особа.
Ця позиція підтверджується і у листі Міністерства доходів і зборів від 15.05.2014 року №8645/6/99-99-19-02-02-15. Крім того, у ньому ж йде мова про те, що операції між представництвом та нерезидентом не підпадають під визначення контрольованих, оскільки здійснюються у межах однієї юридичної особи.
Представництва нерезидентів часто здійснюють операції з пов’язаними особами – резидентами України, і виникало б агато питань щодо обов’ язку подання ними звіту про контрольовані операції. Ми вважаємо, що представництва мають звітувати, оскільки визнаються платниками податків у відповідності до п.1 ст.15 ПКУ. А статтею 39 ПКУ, яка регулює контроль за трансфертним ціноутворенням, визначається, що всі п латники податків (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, зобов’язані подавати звіт.
Якщо резидент проводить господарські операції з представництвом непов’язаного нерезидента, що сплачує податок на прибуток в Україні за основною ставкою то операції не будуть вважатись контрольованими. Але певно, необхідно буде представництву (як передбачено для нерезидентів) надавати довідку про ставку, за якою сплачується податок на прибуток.
Всі ці роз’яснення Міжнародний правовий центр EUCON неодноразово надавав своїм клієнтам-нерезидентам, що ведуть господарську діяльність в Україні через постійні представництва.
Ярослав Романчук – адвокат, керуючий партнер Міжнародного правового центру «EUCON»
Джерело: журнал The Ukrainian Journal of Bussines Law, листопад 2014р. http://www.ujbl.info/article.php?id=526