Нормально функціонуючий ринок землі може вплинути на життя кожного українця й витягнути економіку країни з періоду стагнації
Анатолій Мірошниченко, професор, доктор юридичних наук, старший партнер АО “Юридична група ЄУКОН”
Вночі 31 березня 2020 року, після рекордного за тривалістю розгляду, у другому читанні Верховна Рада України ухвалила в цілому Закон України №2178-10 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення”. Сумнівів у тому, що президент Володимир Зеленський підпише закон, немає. Тому сьогодні можна стверджувати: з 1 липня 2021 року буде знятий “тимчасовий” мораторій на відчуження основної частини земель сільськогосподарського призначення, запроваджений 19 років тому.
Ухвалений закон не подобається майже нікому. Частина суспільства не сприймає ідею ринку сільськогосподарської землі як таку. Ті ж, хто за ринок, в більшості своїй хотіли б бачити більш ліберальні правила. До другої групи критиків відношу себе і я. Мене дуже засмучує багато положень закону, які, на мій погляд, встановлюють на ринку жорсткі, невиправдані, і, навіть відверто безглузді, шкідливі обмеження.
Проте детальний аналіз проєкту – це справа наступних публікацій. Як і пошук шляхів для мінімізації шкідливого впливу тих компромісів, на які були вимушені піти автори для того, щоб проєкт №2178-10 став законом.
Сьогодні ж слід підкреслити непересічне значення події, яка відбулася 31 березня 2020 року о 00:42:01, коли на табло Верховної Ради висвітлився результат “За – 259”. Це подія видатна.
Вона видатна не лише для аграрного сектора, але і для економіки України в цілому. Нормально функціонуючий ринок земель – одна з небагатьох речей, які здатні системно вплинути на життя кожного українця, на нашу економіку, “витягнувши” її з періоду затяжної стагнації, який, з огляду на останні події, скоріш за все стане черговою кризою.
Нормальний ринок – це більш ефективне використання близько 28 млн га сільськогосподарських земель. Це створення нових ніш у сільському господарстві, які дозволять реалізацію невеликих, але інтенсивних проєктів, таких як сади, виноградники, ягідники, розсадники, парникові господарства тощо. Це інвестиції. Це розвиток. Це крок, який призведе до появи в Україні успішного сімейного фермера і зруйнує монополію великих господарств з тисячами гектарів земель.
Усе перераховане у законі, на жаль, відтерміновується, і надовго. Але сам факт голосування є дуже важливим. Він дає перспективу, і я дуже сподіваюся, що багато чого у суспільних відносинах зміниться ще до 1 липня 2021 року – дати, коли закон запроваджує перший етап ринку, дуже і дуже обмеженого.
Зняття мораторію – це подія і для справи захисту прав людини. Це завершення ганебної дев’ятнадцятирічної історії порушення права власності на “підмораторні” землі як основоположного права людини, яке, зрештою, було визнане Європейським судом з прав людини у рішенні у справі “Зеленчук і Цицюра проти України”.
Порушення прав людини усунули дуже вчасно, адже потенційно Україні загрожувало близько семи мільйонів заяв потерпілих власників, які разом могли претендувати на колосальну суму відшкодування (коштом державного бюджету). Але важливіше навіть не це: не може бути правовою держава, яка живе у стані правової шизофренії і не спроможна реалізувати власну Конституцію, яка гарантує непорушність права власності. Виправлення несправедливості, допущеної стосовно семи мільйонів громадян, дає шанс нашій державі називатися правовою.
Нарешті, зняття мораторію – це величезна подія для суспільної свідомості.
У ХХІ сторіччі не може бути успішним суспільство, де вважається нормальним обмеження прав семи мільйонів членів свого суспільства, де працюючий на землі не є її власником, де приватна ініціатива стримується, а людей на селі перетворюють на безініціативних рантьє, які мають існувати з орендної плати.
Дев’ятнадцятирічний період існування мораторію – це занадто довгий період. Але він є лише частиною ще більш тривалої епохи несвободи, який, крім часу дії мораторію, охоплює період колективних сільськогосподарських підприємств, колгоспів (з роботою без документів і без зарплати за трудодні), а до того – кріпацтва. Це все явища одного порядку.
Звичайно, приватна власність і можливість розпорядитися нею – це лише шанс, і щоб реалізувати його на благо кожного українського громадянина і українського суспільства в цілому, потрібно докласти багато зусиль. Але цей шанс – це шанс нашої держави на майбутнє. Сьогодні він з’явився.
Тому, хоча мораторій припинить свою дію лише 1 липня наступного року, дата 31 березня 2020 року все-таки є дуже важливою. Вона увійде в історію.
Джерело: ЛІГА.NET