Етапи контролю за трансфертним ціноутворенням
Нагадаємо, що згідно з пп. 14.1.251 1 Податкового кодексу (далі – ПК) трансфертне ціноутворення – це система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, які відповідно до ст. 39 ПК є контрольованими. У разі здійснення таких операцій підприємство має застосовувати звичайні ціни при обчисленні податку на прибуток та ПДВ (п. 39.7 ПК). (Детальніше про це див. “БАЛАНС-АГРО“, 2013, № 32 с. та № 36 с. – Ред. ).
Наведемо основні етапи контролю за трансфертним ціноутворенням:
1. Підготовка переліку осіб, операції з якими можуть бути визнані контрольованими.
2. Моніторинг операцій із такими особами.
3. Виявлення та інвентаризація контрольованих операцій.
4. Пошук зіставних операцій (критерії для пошуку, послідовність застосування джерел інформації, порядок отримання інформації).
5. Функціональний аналіз (включає в себе відомості про функції, що виконуються сторонами операції, використані ними в такій операції активи та враховані економічні(комерційні) ризики ).
6. Вибір методу ціноутворення, економічний аналіз.
7. Складання документації з обґрунтуванням ціни.
8. Підготовка та подача звітності.
Перший досвід застосування на практиці податкового законодавства у сфері трансфертного ціноутворення показав, що пошук контрольованих операцій та визначення щодо них звичайних цін – це великий обсяг додаткової роботи для підприємства, особливо для бухгалтера. Для уникнення податкових ризиків та обґрунтування рівня договірних цін у контрольованих операціях підприємству необхідно організувати ефективну систему контролю за дотриманням законодавчих вимог.
Розробка внутрішнього регламенту
Першим кроком в організації системи контролю за трансфертним ціноутворенням має бути розробка внутрішнього регламенту (регламентів). Тобто детального покрокового опису всіх процесів контролю з розподілом обов’язків між відповідними службами підприємства.
Завдання регламенту
У загальному вигляді внутрішній регламент має вирішувати такі завдання:
систематизація методології в одному документі (мається на увазі детальний покроковий опис процедур відстеження та аналізу контрольованих операцій);
деталізація основних процедур контролю;
розподіл сфер відповідальності всередині компанії;
розробка уніфікованого пакета документів.
Особливості опису етапів контролю
Внутрішній регламент має містити детальний опис кожного етапу контролю. Наприклад, вартісним критерієм для визначення операцій із контрагентом контрольваними є досягнення обсягів операцій з ним у розмірі 50 млн грн. на рік. Однак ст. 39 ПК не дає достатньої інформації щодо порядку розрахунку такого вартісного критерію. Набагато більше інформації з цього приводу міститься в Узагальнюючій податковій консультації з окремих питань застосування норм податкового законодавства щодо трансфертного ціноутворення, затевердженій наказом Міндоходів від 01.07.14 р. № 368 (далі – Узагальнюча консультація № 368, див. “БАЛАНС-АГРО“, 2014, № 29, с. 2. – Ред. ).
У цій Узагальнюючій консультації, зокрема, зазначається, що до розрахунку загальної суми операцій із контрагентом не включаються суми кредитів, депозитів, позик, дивідендів, вартість інвестицій. Крім того, роз’яснено, як ураховувати зустрічні операції з контрагентами та повернення раніше поставленого товару.
Тому рекомендуємо у внутрішньому регламенті при деталізації порядку розрахунку вартісного критерію врахувати як норми ст. 39 ПК, так і роз’яснення, надані у вищезгаданій Узагалюючій консультації. Відповідальним особам буде набагато зручніше мати виключний перелік правил такого розрахунку в одному систематизованому документі.
Опис такого етапу, як пошук зіставних операцій, має містити послідовність пошуку інформації у джерелах інформації: офіційні джерела, інші доступні джерела або власні операції. Якщо підприємство застосовує спеціальні правила визначення ціни, передбачені розд. ХХ ПК «Перехідні положення”, то до регламенту необхідно буде включити перелік бірж, які можуть надати інформацію про біржові котирування.
Надзвичайно важливим є також питання, як підтвердити наявність або відсутність інформації. Тому в регламенті мають бути чітко прописані способи отримання інформації, наприклад: “подати запит у письмовій формі до офіційних джерел”. Якщо інформація береться з Інтернету, можна зробити скрін екрану, якщо із друкованого видання – ксерокопію тощо. Тобто відповідальна особа має чітко розуміти алгоритм своїх дій щодо отримання та підтвердження необхідної інформаії.
Розподіл обов’язків
Це вкрай важливий розділ, у якому регламентується взаємодія різних відділів (департаментів). Адже без залучення додаткових спеціалістів бухгалтерським службам буде важко (а інколи і неможливо) самостійно здійснювати всі процедури контролю за трансфертним ціноутворенням. Тому важливо, щоб обов’язки щодо такого контролю були розподілені між відділами підприємства.
Розподіл обов’язків залежить від організаційної структури підприємства, але зазвичай до контролю залучаються такі служби: юридична, бухгалтерська (податкова), ІТ, комерційна, планово-економічна (служба, відповідальна за планування та бюджетування).
Так, співпраця юридичного департаменту із бухгалтерською службою у процесі контролю за трансфертним ціноутворенням є найважливішою. Адже саме на стадії підписання договору проводиться оцінка того, чи може бути потенційно контрольованою ця угода (операція). Тому юридична служба (її відділ, відповідальний за ведення договорів) має відповідати за складання переліку осіб, операції з якими можуть бути визнані контрольованими .
Для цього юридичною службою має бути здійснена перевірка взаємозалежності сторін договору (тобто чи є вони пов’язаними особами), податкового статусу резидента (чи є він платником податку на прибуток та ПДВ, чи користується податковими пільгами тощо).
Якщо стороною договору є нерезидент, необхідно перевірити, чи входить країна, податковим резидентом якої він є, до переліку держав затвердженого Кабміно м. (Розпорядження КМУ від 25.12.2013 №1042-р ). Крім того, необхідно перевірити, за якою ставкою нерезидент сплачує корпоративний податок у себе в країні. Це надзичайно важливо, оскільки в разі якщо країну нерезидента включено до переліку низькоподаткових юрисдикцій, але сам нерезидент сплачує податок за вищою ставкою, операція не визнається контрольованою. Для підтвердження ставки нерезидент має надати довідку від компетентного органу своєї країни.
Крім того, необхідно внести зміни до організації договірної роботи. Окремими пунктами в договорі необхідно зобов’язати контрагента (пов’язану особу резидента) повідомляти про показники його декларації з прибутку та подальші уточнення до цієї декларації. Адже в разі виникнення від”ємного значення об”єкту оподаткування (у т.ч. після самостійних уточнень), операція з таким контрагентом може набути статусу контрольованої відповідно до Узагальнюючої консультації № 368 (якщо контрагент відповідає іншим критеріям щодо визнання операцій з ним контрольованими).
Важливим є детальне визначення в договорі комерційних та фінансових умов проведення операції. Це необхідно для пошуку зіставних операцій. Зіставними вони вважаються в разі, якщо здійснюються в однакових комерційних та фінансових умовах. А от визначити комерційні та фінансові умови угоди можна лише на підставі положень договору.
Залучення комерційних служб проводиться в межах заходів із пошуку зіставних операцій та аналізу умов здійснення операцій. Так, у рамках запровадження системи контролю рекомендуємо цим службам переглянути політику ціноутворення. Іноді саме така політика дозволяє обґрунтувати ціну договору.
Наприклад: підприємство може розробити та затвердити наказом керівника розрахунок базової ціни товару чи послуги, до якої встановлюються знижки чи надбавки. Згідно з цим документом:
знижки надаватимуться постійним клієнтам при способі оплати у вигляді передоплати, під час акцій із залучення нових клієнтів, при укладенні договорів на тривалий строк;
надбавки застосовуватимуться, наприклад, окремим категоріям клієнтів (зокрема, разовим), при укладенні договору купівлі-продажу з відстрочкою оплати або при терміновості надання послуг тощо.
Така політика допоможе обґрунтувати різні ціни на одну й ту саму послугу або товар у разі їх реалізації різним контрагентам.
ІТ-підрозділу може бути доручено здійснити автоматизацію процесу виявлення контрольованих операцій.
Планово-економічна служба має враховувати можливе збільшення витрат з оподаткування у зв’язку із застосуванням трансфертного ціноутворення.
Уніфікований пакет документів
Внутрішній регламент має також містити уніфікований пакет документів, які кожен відділ, залучений до процесу контролю за трансфертним ціноутворенням, складатиме за результатами своєї частини роботи. Такі документи (їх часто називають шаблонами) заповнюються за кожною контрольованою операцією та згодом можуть увійти до складу документації з обґрунтування договірної ціни.
Форми шаблонів розробляються підприємством самостійно з урахуванням того, щоб у них були відображені вищенаведені дані щодо проведеної відділами роботи (аналізу).
Лариса Врублевська – аудитор, асоційований партер Міжнародного правового центру «EUCON»
Джерело: журнал «Баланс Агро» № 44 (416) від 24 листопада 2014 року http://balance.ua/ua/products/all/post/balans-agro/arhiv/9713/