Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності це – установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні, має на це належним чином оформлені відповідні повноваження і діє в його інтересах та на його користь. Представництво нерезидента у відповідності до ПКУ прирівнюється до платника податків, що здійснює свою діяльність незалежно від нерезидента. У зв’язку з цим досить часто виникають запитання щодо того чи діють норми трансфертного ціноутворення для операцій, що здійснюються представництвами з резидентами України. Чи необхідно подавати звіт представництвам? Хто є стороною контрольованої операції у звіті – нерезидент чи його постійне представництво?
Нещодавно Державна фіскальна служба України розглянула в чергове ці запитання і результатом такого розгляду став лист від 19.10.2015 року №21974/6/99-99-19-02-02-15. У листі зазначено, що представництва нерезидентів не повинні звітувати щодо здійснених контрольованих операцій, а ті резиденти, що перевищили встановлені обсяги господарських операцій з представництвами, подають звіт.
Розглянемо норми чинного законодавства.
Відповідно до п.п. 14.1.122 ПКУ зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних компаній, організацій, що утворені відповідно до законодавства інших держав з місцезнаходженням на території України, є нерезидентами.
Водночас постійне представництво нерезидента, що здійснює господарську діяльність на території України, прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента (п.п. 141.4.7 ПКУ).
Ці твердження якраз і вносили плутанину у платників податків. До кого прирівнюються представництва до резидентів чи нерезидентів?
Саме тому, фіскальна служба пояснила, що визнання з метою оподаткування постійного представництва як платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента, не змінює його статусу як нерезидента. Враховуючи цю особливість постійного представництва нерезидента в Україні, операції резидента з постійним представництвом нерезидента для цілей трансфертного ціноутворення належать до операцій з нерезидентом.
Таким чином, у разі якщо господарські операції в обсягах, що перевищують 5 млн.гривень (без урахування непрямих податків), будуть здійснені резидентом з постійним представництвом нерезидента – пов’язаної особи чи постійним представництвом нерезидента, що має юрисдикцію у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України, такі операції для резидента визнаватимуться контрольованими за умови досягнення ним обсягу річного доходу більше як 50 млн. гривень.
Такі резиденти зобов’язані подавати звіт про контрольовані операції до 1 травня року, що настає за звітним. При цьому для постійного представництва нерезидента такі операції не вважатимуться контрольованими.
Дещо незрозуміла позиція, враховуючи те, що постійні представництва сплачують податок на прибуток в Україні і в операціях між резидентом і представництвом маніпулювати цінами не має смислу. Раніше думка податківців була дещо іншою і вона полягала у тому, що операції з представництвом не контролюються за умови надання ним довідки про сплату податку в Україні.
Ну а для розрахунку вартісного критерію, у разі якщо резидент України здійснює господарські операції як з нерезидентом безпосередньо так і з його представництвом в Україні, необхідно проводити шляхом сумування операцій.
Нагадаю ще, що аналіз власних контрольованих операцій необхідно здійснювати раніше ніж подається звіт по контрольованих операціях, адже декларація з податку на прибуток подається протягом 60 днів наступних за останнім днем звітного року. У разі якщо виявиться, що ціна у контрольованій операції не буде відповідати принципу «витягнутої руки», здійснити донарахування податку треба саме у декларації.