На підставі багаторічного досвіду роботи фахівців податкової практики Юридичної групи EUCON можна стверджувати, що бізнес зараз переживає один із найскладніших періодів, коли на нього тиснуть не тільки реалії воєнного часу, але часті зміни в податковому законодавстві та невиправдано агресивна політика як податкових, так і митних органів, котра спрямована на наповнення бюджету за всяку ціну.
Певним ударом для бізнесу стала можливість отримання штрафу у сумі 500 000 гривень за зберігання пального для власних потреб без ліцензії, що придбане для роботи генераторів. Для цього у податківців наявні всі засоби: дозволено проводити фактичні перевірки під час воєнного стану та наявна «драконівська» норма, за якою нібито ліцензія потрібна для зберігання більше п’яти літрів пального. Фахівці податкової практики Юридичної групи EUCON зі впевненістю можуть сказати, що не такий страшний чорт, як його малюють, і з такими штрафами можна боротися: головне – вчасно і правильно реагувати до, протягом та після перевірки.
Позиція захисту із процесуальних питань
Одними із перших елементів захисту є недопуск до перевірки та судове оскарження наказу на проведення фактичної перевірки. Такі елементи захисту допустимий, коли наказ про проведення фактичної перевірки оформлено із порушенням вимог ст. 81 ПК України, наприклад:
- не зазначено конкретної підстави для проведення перевірки, а тільки вказано про наявність доповідної записки, зміст якої невідомий, або просто посилання в наказі на норми податкового законодавства;
- не визначено період діяльності підприємства, а зазначено лише загальну норму ст. 102 ПК України. Відтак відсутність у наказі про проведення перевірки періоду діяльності, який буде перевірятися, робить не визначеними коло повноважень податкового органу та свідчить про не обмеження такого періоду, що є порушенням вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 №826/14478/17;
- додаток до спірного наказу, який є невід’ємною його частиною, або сам наказ не містить гербової печатки, а підпис проставлено не уповноваженої особи, внаслідок чого Додаток до наказу чи наказ оформлено із порушенням вимог законодавства (абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК України), які ставляться до наказу. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.09.2018 №826/14478/17.
Звертаємо увагу, що недопуск до перевірки посадових осіб податкового органу та судове оскарження наказу на фактичну перевірку потрібно робити максимально правильно. Адже якщо підприємство припуститься помилок на цьому етапі, то з боку органу ДПС може бути зініційовано арешт рахунків чи майна підприємства у судовому порядку. Тому слабким місцем на цьому етапі захисту є те, що фактична перевірка може розпочатися без попередження, хоча інколи податківці телефонують і попереджають – тоді можна залучити кваліфікованих фахівців, аби уникнути вказаних ризиків.
Звісно, підприємство може ухвалити рішення допустити посадових осіб податкового органу до фактичної перевірки через вказані ризики або через відсутність порушень у наказі на фактичну перевірку.
Тоді бізнесу слід врахувати, що під час фактичної перевірки заходи контролю (дослідження) можна здійснити тільки на поточний момент, а не за минулі періоди. Проте податківці протягом фактичної перевірки перевіряють зазвичай не реальний стан речей на підприємстві, а минулі періоди. Це обумовлено тим, що законодавчо закріпленого порядку проведення фактичних податкових перевірок не існує. Проте аналіз положення ст.ст. 75, 80 ПК України дає зрозуміти, що особливістю фактичної перевірки є перевірка дотримання суб`єктом господарювання вимог закону саме на поточний момент (фактичний момент перевірки) – це корелюється із правом податкового органу прийти на перевірку без попередження у будь-яку годину доби згідно з робочим графіком суб`єкта господарювання, а також із правом до перевірки здійснити контрольну розрахункову операцію.
Перевірка дотримання вимог ПК України та Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального” за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому такі дії податковим органом не можуть вчинятися в межах фактичної перевірки та слугувати підставою для застосування до платника податків штрафних санкцій. Зі свого боку, Верховний Суд у постанові від 07.06.2022 №360/4140/20 зазначив, що в акті перевірки необхідно відображати відомості про спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), виміри залишків пального, здійснення забору його зразків. Це ще раз вказує на те, що фактична перевірка, яка проводиться за минулі періоди, є перевищенням повноважень контролюючого органу. Ба більше, проведення такого виду документальних перевірок під час воєнного стану взагалі заборонено (п. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Водночас якщо вже допустили до перевірки, то предметом оскарження може бути тільки податкове повідомлення-рішення про застосування штрафу. А от підставами оскарження податкового повідомлення-рішення можуть бути також процедурні порушення податківців як до перевірки, так і під час перевірки. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, яка, наприклад, висвітлена у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18.
Позиція захисту по суті відносин
Підприємство може доводити, що все придбане паливо у день його придбання було заправлене у бак транспортних засобів. Тобто немає факту зберігання палива підприємством.
Також підприємство може вказувати, що зберігання пального не було пов`язано із метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності й у підприємства за всіма ознаками не було місця зберігання пального (тобто акцизного складу в розумінні пп. 14.1.6 ПК України). Так, під акцизним складом слід розуміти ємність об’ємом, що перевищує 200 кубічних метрів, а об’єм отриманого підприємством протягом календарного року пального має перевищувати 1000 кубічних метрів. Тобто власне факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.
Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема у постановах від 31.05.2022 (справа №540/4291/20), від 07.06.2022 №360/4140/20, від 29.06.2022 №200/11016/20-а, від 21.09.2022 № 140/16490/20.
На сьогодні ми як експерти спостерігаємо, що саме Верховний Суд поставив жирну крапку у тлумаченні норм щодо відсутності штрафу у розмірі 500 000 гривень за зберігання пального для власних потреб більше 5 (п’яти) літрів без відповідної ліцензії. А довоєнні обіцянки податківців зменшити штраф з 500 000 гривень до 50 000 гривень не знайшли своє відображення у законодавстві України. Зі свого боку, Верховна Рада України підтримала 13 грудня 2022 року в другому читанні законопроекти №8196 та №8197, які дозволять звільнити від ПДВ та мита двигуни та генератори, статичні перетворювачі електричних котушок індуктивності, зберігати пальне до 2 тон для генераторів без ліцензій. Але це зовсім не означає, що податківці не будуть чинити спроби оштрафувати бізнес при проведенні фактичних перевірок за зберігання пального без ліцензій, адже таке послаблення обмежень стосується тільки генераторів. Крім того, за досвідом можна стверджувати, що бізнес буде змушений доводити, що пальне було придбане саме для роботи генераторів, а не для інших потреб.
Досвід роботи команди Юридичної групи EUCON, до якої входять адвокати, податкові радники та аудитори, у співпраці із бухгалтерськими службами бізнесу дозволяє давати шанс, якщо не уникнути штрафів, то успішно оскаржити у адміністративному та судовому порядку податкові повідомлення-рішення, на підставі яких вказані штрафи застосовані, чи взагалі накази податкових органів на проведення фактичних перевірок.
Автор: Віталій Кемінь, адвокат, старший юрист Юридичної групи EUCON для газети “Юридична практика”