Стислий огляд судової практики Верховного Суду у сфері трансфертного ціноутворення за 2021 рік - Юридична група Eucon

Ми використовуємо файли cookie для нашого веб-сайту. Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з використанням нами файлів cookie.

Публікації

Стислий огляд судової практики Верховного Суду у сфері трансфертного ціноутворення за 2021 рік

Постанова від 21 січня 2021 року справа №826/17841/17

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Проведення позивачем співставлення із операціями по реалізації нерезидентом «Ostchem Holding Limited» (Республіка Кіпр) природного газу на ПАТ «Одеський припортовий завод» та ПАТ «Сумихімпром» є помилковим, оскільки, як доведено податковим органом, операції нерезидента «Ostchem Holding Limited» (Республіка Кіпр) з ПАТ «Одеський припортовий завод» та ПАТ «Сумихімпром» по реалізації природного газу були контрольованими.  Тобто порівняння здійснювалось у контрольованій операції  з ціною на ті ж самі товари також у контрольованій операції, що суперечить методу «порівняння непроконтрольованої ціни».    З таких підстав, суд апеляційної інстанції, відповідно до приписів ПКУ та з урахуванням роз`яснень  Настанов Організації Економічного співробітництва та розвитку, правильно дійшов до висновку, що при застосуванні методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) позивач не міг використовувати операції «Ostchem Holding Limited» (Республіка Кіпр) з ПАТ «Одеський припортовий завод» та ПАТ «Сумихімпром», які то того ж станом на час виникнення спірних правовідносин перебували у державній власності із часткою держави більше 99%.

Оскільки проведення коригування на ціну транспортування природного газу від європейського хабу до території України для забезпечення належного рівня зіставності ціни в контрольованій операції було неможливим, то суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що визначити відповідні зіставні операції у даному випадку відповідач також не міг.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/94328301

 

Постанова від 18 лютого 2021 року справа № 280/1199/19

Позивач зазначив, що контролюючий орган здійснив порівняння цін не на дату укладення зовнішньоекономічного договору, а на дату операції з постачання по кожній партії товару окремо, а також за іншими умовами постачання (за умовами FOB згідно з Правилами Інкотермс-2010, тоді як в зовнішньоекономічних договорах умовами постачання визначені умови СРТ та DAP) без належного підтвердження вартості робіт з перевалки вантажу (товару) на судно, врахованої з метою коригування цін за умовами постачання FOB до цін в умовах постачання СРТ та DAP. Крім того, вартість комплексної ставки перевалки контролюючим органом була врахована без податку на додану вартість (ПДВ), хоча такі операції є об`єктом оподаткування цим податком, а сума податку вплинула на визначення співставних цін, а при співставленні цін на шрот соняшниковий не розмежував ціни шроту соняшникового гранульованого і негранульованого.

Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених частинами першою, другою статті 341 КАС, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

Згідно з пунктом другим частини другої статті 353 КАС (в редакції, чинній до внесення змін в цю статтю згідно із Законом від 15.01.2020 №460-ІХ, яка набрала чинності 08.02.2020 та підлягає застосуванню при касаційному перегляді цієї справи відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Зважаючи на викладене, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95009878

 

Постанова від 22 лютого 2021 року справа № 826/12668/17

Виключення відповідної країни з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 ПКУ, після здійснення платником податку протягом періоду контрольованих операцій, не є підставою для звільнення такого платника податку від обов`язку подати Звіт про такі контрольовані операції, здійснені у період, коли така країна перебувала у відповідному Переліку, оскільки такий обов`язок виник у платника податку у зв`язку з вчиненням у звітному періоді зазначених контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися з настанням вказаної обставини, і мав бути виконаний за закінченням відповідного звітного  року (у справі, що розглядається – за закінченням звітного 2015 року).

Обставини відповідності Швейцарської Конфедерації критеріям, установленими підпунктом 39.2.1.2 ПКУ, якими керувався Кабінет Міністрів України при прийнятті вказаних розпоряджень та визначенні відповідного переліку держав (територій), знаходяться поза межами розгляду таких справ та можуть бути враховані лише за умови підтвердження такої невідповідності у судовому порядку.

Колегія суддів Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду, висловленої у справах за подібними правовідносинами № 810/868/17, № 803/1779/16, № 826/18737/16, № 810/335/18,        № 819/1933/17.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/95579935

 

Постанова від 12 квітня 2021 року справа №823/2039/16

Виключення 16 вересня 2015 року Грузії з Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 ПКУ, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 977-р, після здійснення позивачем протягом періоду з 01 січня до 16 вересня 2015 року контрольованих операцій, не є підставою для звільнення платника податку від обов`язку подати звіт про контрольовані операції за 2015 рік, оскільки такий обов`язок виник у платника податку у зв`язку з вчиненням у 2015 році зазначених контрольованих операцій, які не перестають такими вважатися з настанням вказаної обставини, і мав бути виконаний за закінченням звітного 2015 року.

Посилання судів попередніх інстанцій на те, що ставка податку на прибуток у 2015 році в Грузії нижче, ніж в Україні на 3 %, тому операції позивача не підпадають під дію підпункту 39.2.1.2 ПКУ є невірним, оскільки обставини відповідності Грузії критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 ПКУ, якими керувався Кабінет Міністрів України при визначенні переліку держав, не є предметом доказування у даній справі. Разом із тим розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 1042 та від 14 травня 2015 року № 449-р у частині включення до відповідних переліків Грузії не були скасовані чи визнані нечинними в судовому порядку, а тому підлягали обов`язковому врахуванню контролюючими органами у період їх дії.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/96219409

Зв’язатися з нами

Надіслати запит